загрузка...
Блоги
Дзьобак Володимир Дзьобак Володимир РОЗДУМИ ПРО НАДВАЖЛИВЕ або ЧОМУ НАШІ ОЛІГАРХИ СТАЛИ МОГИЛЬЩИКАМИ НИНІШНЬОЇ УКРАЇНИ

Головним інструментом нинішніх олігархів є безправний люмпен, який живе на подачках від держави, на грані фізичного виживання. Ось чому значна частина пенсіонерів є найкращим їх електоратом, який і допомагає часто приводити до влади їх ставлеників. Для малого і середнього бізнесу сьогодні закриті економічні ліфти у цілих галузях економіки, бо з кожним роком сфери зацікавленості олігархії збільшуються, перекриваючи кисень усім іншим.

Всі блоги
Колонка автора
Всі колонки авторів
Петиції ВАП
ВИМАГАЄМО ІНДЕКСАЦІЇ НАШИХ ПЕНСІЙ!!!
2 Подробиці Подати пропозицію
Опитування
Чи дотримуєтесь Ви правил карантину?

Алкоголіки — хто це?

Збільшити шрифт Зменшити шрифт
Надіслати
Друкувати
Алкоголіки — хто це?

«Посинілі» люди неподалік магазину? Спустошені особи з тимчасовими проблисками свідомості та цирозом печінки, які втратили в житті усе? Ні, серед алкоголіків таких є лише три зі ста. А решта?

Будівельники і митці, професура і студенти, сантехніки і водії, лікарі і політики, чоловіки і жінки, робочі та інтелігенція, літні люди і підлітки, люди всіх верст та професій. Їм ще вдається «зберегти обличчя» та приховати свою біду. Що ж різнить їх від інших людей? Усі вони п’ють. Можливо давно… Щодня потроху — чи запоями, періодично тверезіючи. Наслідки пиття заважають їм жити. Вони прагнули б пити «як усі», вчасно зупинившись.

Але вони не в змозі зупинитися. Чому? Тому, що вони ХВОРІ.

Алкоголізм — це не слабка воля, не помилка у вихованні, не погана вдача. Ця хвороба сильніша ЗА КОЖНУ людину. Що значить «алкоголік не може зупинитися»? Сьогодні він захотів і випив лише чарку, «підтримав компанію». Кілька днів він не п’є, потім трапилася нагода — знову випив трохи, і не ввійшов у запій, але настане день — те ж товариство, те ж бажання випити лише кілька чарок — і він прокидається «під столом».

Чому? Тому, що хворий на алкоголізм. Не він вирішує, коли йому зупинитись, а хвороба. Виникає потяг, це поза контролем розуму.

МІФ: Я ніколи не стану алкоголіком.

ПРАВДА: Ніхто з алкоголіків, які опинилися на «соціальному дні», не мріяв про хворобу алкоголізму.

МІФ: Я не алкоголік тому, що не можу багато пити: мені стає погано.

ПРАВДА: Більшість молодих людей, які продовжували пити, не дивлячись на те, що їх шлунки не переносили алкоголь, стали алкоголіками.

МІФ: Я не алкоголік тому, що можу випити раз і на цьому поставити крапку.

ПРАВДА: Усі ми можемо випити лише один раз і не пити більше в той вечір чи наступного дня. Але, якщо ми хворі (на алкоголізм) то, зрештою, за тиждень, місяць чи рік, ми знову питимемо надміру. Навіть сама по собі спроба якогось регулювання споживання алкоголю є ознакою певних проблем.

МІФ: Я не алкоголік тому, що можу багато випити: мені ніколи не буває погано.

ПРАВДА: Більшість молодих людей, які здатні випити дуже багато, стали алкоголіками.

МІФ: Якщо вечірка вдалась, то звісно, ніхто нічого не пам’ятає.

ПРАВДА: Більшість людей, які випивають, не страждають пробілами в пам’яті, які не дозволяють згадати, куди людина ходила, що говорила і робила. Ці проблеми, — провали в пам’яті, — не нормальне явище, яке є ознакою алкоголізму.

МІФ: Я знаю, в мене є проблема. Але я сам з нею впораюсь.

ПРАВДА: Алкоголізм — прогресуюча хвороба, тобто якщо алкоголік продовжує пити, то вона прогресуватиме і загальний стан погіршуватиметься.

МІФ: Я погана, слабовільна людина, тому що п’ю.

ПРАВДА: Алкоголізм — це хвороба, а не моральний недолік. Як і більшість інших хвороб, таких як захворювання серця, діабет і рак, вона може вразити будь-кого. Захворювання алкоголізмом невиліковне, його можна лише призупинити.

МІФ: Алкоголізм — це доля невдах, людей спустошених та літніх людей.

ПРАВДА: Алкоголізм як хвороба вражає людей будь-якого віку, національностей та рівнів матеріального забезпечення. Більшість алкоголіків — це представники основних прошарків суспільства.

Межа між «нормальним» та хворобливим вживанням алкоголю є дуже нечітка. Однак існують підказки, які можуть полегшити розуміння власної поведінки по відношенню до алкоголю. Я п’ю нормально, коли:

— Не п’ю натщесерце; — Не випиваю більше трьох келихів вина (чи трьох бокалів пива) за одну вечірку; — Не використовую алкоголю для покращення настрою; — Ніколи не п’ю на самоті.

Я п’ю як алкоголік, коли:

— Щоб добре себе почувати, мушу випити; — Чую від інших, що «перебираю»; — Іноді п’ю на самоті; — Частіше ніж тричі, в мене були «провали в пам’яті»; — Пишаюся «міцною головою»; — Швидко випиваю пиво чи чарку горілки перед вечіркою чи бенкетом. «Пияцтво — це демон, що його деякі собі обирають і для розкоші вводять у душу. Пияцтво — це багатовидний та багатоголовий звір. Диявол — наш невблаганний ворог, він веде з нами непримеренну боротьбу. Ми не клопочемося стільки про наше спасіння, скільки він — про нашу загибель… Диявол багато нам обіцяє, але не для того, щоб дати, а щоб від нас взяти… Велика злоба диявола, але всі його наміри перемагає піст і молитва». (Святий отець Василій Великий)

о. д-р. Андрій Логін

До списку новин